Back to top

А чи знаєте ви, що рентгенівські промені насправді відкрив українець Іван Пулюй?

А чи знаєте ви, що рентгенівські промені насправді відкрив українець Іван Пулюй?


59

Нещодавно минуло 173 роки з дня народження видатного українського вченого Івана Пулюя. Його іменем називають вулиці та вищі навчальні заклади, на його честь встановлюють пам’ятники та пишуть книги. Складно знайти освічену людину, яка б не була знайома з цим видатним українцем. Як із фактом його причетності до одного із ключових винаходів ХІХ століття — рентгенівських променів. Тут важливо зазначити, що такому звичному для нас терміну «рентгенівські промені» ми завдячуємо перш за все радянському фізику Абраму Йоффе, що був учнем Рентгена. В той самий час у зарубіжній науковій літературі використовують більш коректний термін «Х-промені». Почалося все із доленосної зустрічі двох вчених, які потім протягом тривалого часу працювали разом в лабораторії в Страсбургському університеті. Там Пулюй навчався у якості стипендіата австрійського уряду під керівництвом професора Августа Кундта, асистентом якого і був Вільгельм Рентген.

Варто зазначити, що серед знайомих Пулюя на той час не бракувало видатних вчених, зокрема він активно спілкувався із Ніколою Тесла. Їх об’єднувала цікавість до електрики, а саме вивчення її в умовах вакууму.

Найлегше такі умови було відтворити у звичайних скляних трубках. З цього і почалося захоплення Пулюя цією тематикою, і вже 1881 року він сконструював катодну лампу, що була здатна випромінювати певний тип променів, який сьогодні ми називаємо Х-променями. Результати своїх дослідів вчений опублікував в статті "Сяюча матерія і четвертий стан речовини", а в 1890–1895 роках в декількох європейських часописах було опубліковано знімки, одержані Пулюєм під час експериментів з лампою: знімок миші, руки дочки вченого, під якою чітко була видна шпилька, мертвої дитини. Врешті 1881 року ця трубка, яку було названо на честь самого Пулюя, була нагороджена Срібною медаллю на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі і навіть випускалася серійно.

І лише 28-го грудня 1895 року світ побачила стаття Рентгена "Про новий тип випромінювання". Журналіст того часу Ервін Кіш писав: «Пулюй теж дійшов до цих променів і двадцять років робив із ними досліди, без того, щоб з ними виступити публічно. Під час демонстрації лампи Пулюя ми переконалися в чистоті фотознімків. Натомість фотознімки, зроблені Рентгеном, є неясними й для точного встановлення діагнозу, осбливо в хірургії, та не мають великого значення. На дослідницьку роботу професора Рентгена дивилися скептично». На листи, у яких Пулюй запитував, чи використовував він його доробок, Рентген так і не відповів. І надалі він ніколи не вдавався в деталі історії «свого винаходу», розповідаючи про «випадкову знахідку». Зрештою Рентген навіть не виступив із традиційною промовою під часу вручення Нобелівської премії.

На жаль, перші згадки про вклад Пулюя з’явилися в засобах масової інформації лише в 90-х роках ХХ століття, адже за часів радянського союзу всіляко замовчувалися досягнення видатних вихідців з України. Відновлювати історичну справедливість через 100 років? Складне завдання. Особливо враховуючи той факт, що у головах більшості людей у всьому світі Х-промені асоціюються саме з іменем Рентгена вже багато років, а серед співвітчизників термін «рентгенівські промені» впевнено продовжує існування як в науковій літературі, так і в щоденній мові й донині. Висновок із цієї історії кожен має зробити сам. Але якщо біографією нашого славетного співвітчизника, вченого світового рівня надихнеться нове покоління українців, якщо кожен винесе свій власний урок, тоді, можливо, виявиться, що Іван Павлович зробив для нас набагато більше, ніж здається на перший погляд.

UA