Back to top

Справжня історія Біллі Мілігана

Широка варіативність симптоматики, складність діагностування та лікування, ставлять непросте завдання перед лікарем, який повинен допомогти людині з психічними розладами. Та що, якщо перед вами не один пацієнт, а кілька одразу?

Одним з перших найвідоміших пацієнтів з множинною особистістю був француз Луї Вівет. Малий Луї мав складне дитинство: мати повія, яка спочатку його била, а згодом відмовилась від нього, у вісім років він був засуджений за злочин та відправлений у виправний заклад для неповнолітніх. У сімнадцять років його направляють працювати на виноробну ферму, яка знаходилась поруч з колонією, де в одну з ночей руку Луї оповила змія, що спричинило початок нападів судом епілептичного характеру та розвиток психосоматичного паралічу внаслідок сильного стресу.

Саме тому виправна система Франції переводить його на лікування в психіатричну лікарню. Півтора року Вівет жив там, його характер пом’якшав та він здобув кравецькі навички.

Та 23 квітня 1880 року у нього знову почались сильні судоми, що супроводжувались криком та плачем. Через 40 годин від початку приступів, хлопець заспокоївся та самостійно встав з ліжка, вимагаючи повернути його одяг, оскільки він повинен повернутись до роботи на фермі. Коли ж лікарі вирішили розпитати в нього, як він зміг знову ходити, то хлопець не впізнав нікого з персоналу лікарні та звинуватив їх у викраденні.

Множинна особистість — це дуже рідкісне психічне захворювання, що ставить серйозний виклик перед психіатром, який вирішить взятись за нього. Донедавна його існування взагалі ставилось під сумніви, та резонанс, який викликали історії Ширлі Мейсон, більш відомої як Сибілла, та Біллі Міллігана, дав потужний поштовх для пошуку рішень у діагностуванні та лікуванні даної хвороби.

Найчастіше пацієнти розказують про травматичні епізоди дитинства — сексуальні домагання, фізичне насилля, втрата близької людини, та інші емоційно важкі спогади. Приклад цього можна знайти в історії Біллі. Коли він був дитиною, то вітчим заставляв його вступати з ним у статеві стосунки, погрожуючи вбивством. Саме тоді й виникла перша особистість — Денні.

Розщеплення відбулось як захисна реакція мозку, аби зменшити травму, та пережити цей жах. Якщо це відбувається, то надалі виділяють так звану основну особистість — та, яка була до травми, й альтернативні особистості, які можуть мати власні спогади, характери, вміння, бажання, тощо. Наприклад, Мілліган мав в собі Рейджена Вадасковича — югославського комуніста, що спеціалізувався на рукопашному бою та вибухівці, й говорив з неймовірним акцентом. І в той самий час існував англієць Артур. Манірний й педантичний, з інтересом до науки та медицини.

Для постановки діагнозу наразі використовують критерії DSM-IV-TR (Діагностичне та статистичне керівництво по психічних розладах):
1. Наявність двох, або більше виражених окремих особистостей.
2. Як мінімум дві з цих особистостей постійно беруть верх над тілом пацієнта.
3. Амнезія.
4. Порушення свідомості без дії речовин, що впливають на психіку(алкоголь, наркотики, тощо).

Згідно з описанням Артура, в голові Біллі існувала так звана «сцена». Це була єдина освітлена точка в безмежному темному просторі, де існували всі особистості. Саме той, хто був на «сцені» й керував тілом. В тих рідкісних випадках, коли просинався справжній Біллі, то він не пам’ятав нічого з того, що робили інші. Інколи він не бував на «сцені» роками.

Завдяки покращенню будови та алгоритмів апаратів МРТ, у вчених з’явилась можливість заглянути в глибокі структури мозку, що спричинило революцію у світі нейронауки. Не оминуло це й пацієнтів з множинною особистістю. Вчені виявили цікаві морфологічні зміни: у цих людей розміри мигдалеподібного тіла та гіпокампа були значно менші, ніж контрольної здорової групи. Ці дані спричинили появу перших гіпотез, які пояснюють морфологічне та патофізіологічне підґрунтя різних особистостей та амнезії. Такі ж зміни були присутні й у пацієнтів з ПСТР, що наводить на думку про прямий зв’язок між травматичним досвідом та множинною особистістю.
Окрім того були помітні білатеральні зміни в роботі та кровообігу ділянки мозку, що зветься орбіто-фронтальна кора.

Процес лікування можна розділити на три головні етапи:
1. Початкова фаза. На даному кроці потрібно провести освітню роботу з пацієнтом. Він повинен знати про всі ваші дії та довіряти вам.
2. Робота з травматичними спогадами. Потрібно буде визначити які саме спогади призвели до розщеплення та допомогти хворому лишити їх позаду.
3. Злиття. Всі особистості повинні злитись в єдине ціле та утворити цілісну особу з усіма спогадами.

Коли всі особистості Біллі зливались воєдино, то він ставав Учителем. Він мав усі вміння та спогади інших особистостей. При подальшому спілкуванню з лікарями, виявилось, що саме він й створив їх усіх.

Хоча наразі відомо багато документованих випадків пацієнтів з множинною особистістю, систематичний успіх в діагностуванні та лікуванні був досягнений лише нещодавно. Наразі від першого звернення до психіатра та постановки діагнозу, проходить шість з половиною років, в середньому. Тому потрібно й далі продовжувати дослідження мозку та свідомості, аби якомога швидше допомогти тим, хто потребує цього.

Автор: Ігор Зінчук
Джерела: https://bit.ly/2U7oM2e
https://bit.ly/2TcXWbx
https://bit.ly/2Npf7RS
https://bit.ly/2So6hEK
https://bit.ly/2U38M0Y

UA