Back to top

Нова класифікація безсоння

Інсомнія є другим за поширеністю психічним захворюванням і головним фактором ризику розвитку депресії. Непостійність біомаркерів, визначених у хворих, а також відсутність зв’язку між ними та клінічними проявами свідчить на користь існування декількох підтипів безсоння. А нинішня його класифікація базується лише на характеристиках сну.

Тож науковці з Нідерлдандського інституту нейронаук (Амстердам) відкинули цю класифікацію у пошуку нової, яка давала би більш чітке уявлення про типи безсоння та враховувала симптоматику, не пов’язану з порушенням сну.

З цією метою науковці проаналізували результати проходження 4322-ма дорослими різних опитувальників з онлайн-платформи для людей, які страждають порушеннями сну. Усього анкет для пацієнтів було 34, серед них були анкети про особистісні якості, сон, життєві події, перенесені захворювання та стан здоров’я в цілому, походження пацієнта та місце проживання, а також опитувальник, за допомогою якого оцінюється важкість інсомнії (Insomnia Severity Index).

Серед обраних пацієнтів 2224 (51%) потенційно мали безсоння — тобто мали індекс більше 10, а інші 2098 (49%) скоріше не мали захворювання, тому що їх індекс був менший 10.

Шляхом латентного аналізу наданих пацієнтами з вірогідним безсонням відповідей на опитувальники науковці з Амстердаму виявили п’ять підтипів безсоння.

Highly distressed insomnia disorder
Перший підтип — 19% групи — ті, які мали найвищі бали в анкетах, які стосувалися тривожності, страждань, нещастя, стресу, напруженості. Тож цей субтип отримав назву «безсоння із високим рівнем тривожності».

Moderately distressed, reward-sensitive insomnia disorder;
moderately distressed, reward-insensitive insomnia disorder:
Другий (31%) і третій (15%) підтипи характеризуються меншим рівнем тривожності, а відмінність між ними полягає у тому, чи чутливий пацієнт до позитивних стимулів у житті. Називаються вони відповідно «безсоння з помірним рівнем тривожності та збереженою чутливістю до позитивних стимулів» і «безсоння з помірним рівнем тривожності та втраченою чутливістю до позитивних стимулів».

Slightly distressed, high reactive insomnia disorder; slightly distressed, low reactive insomnia disorder:
Четвертий (20%) і п’ятий (15%) підтипи мають ще нижчий рівень тривожності. Відмінність між ними полягає у тому, чи пов’язане виникнення безсоння зі стресовими подіями — «реактивне безсоння з низьким рівнем тривожності» та «безсоння з низьким рівнем тривожності».

До речі, після визначення цих підтипів безсоння, науковці провели повторну оцінку для 215 із 2224 пацієнтів через п’ять років. Вони виявили що вірогідність того, що підтип захворювання пацієнта, визначений п’ять років тому відповідає нинішньому, становить 0,87, що свідчить на користь надійності класифікації.

Та дослідники кажуть, що потрібен ще певний час перед тим, як усі лікарі зможуть застосовувати нову класифікацію у своїй практиці. На даний момент продовжуються дослідження з метою визначити те, чи підходять описані підтипи для виявлення пацієнтів із найвищим ризиком розвитку депресії та чи когнітивно-поведінкова терапія з або без хронотерапії зможуть зменшити ризик розвитку депресії.

Джерело: https://bit.ly/2DcCWZB
Зображення: https://bit.ly/2T5NYoZ

Підготував: Oleksii Osipa

UA