Back to top

Ку-гарячка

Ку-гарячка (вона ж гарячка дев’ятої милі, хвороба Дерріка — Бернета чи просто Q-fever) – це інфекційне захворювання, яке передається від хворих тварин до людей та викликається збудником Coxiella burnetii, що має виражену тропність до тканин легень, печінки та кісткового мозку. Свою назву вона отримала не випадково: Q походить від англійського слова query – незрозумілий, такий, що викликає запитання. Це і не дивно, адже клінічна картина гарячки є дуже поліморфною та нечіткою, багато чому схожою на рикетсіози (раніше Coxiella burnetii вважалася рикетсією, але тепер її відносять до протеобактерій і значно ближчими її родичами виявились легіонели). З механізмом передачі теж не все так просто: він може бути як аерогенним (найчастіше), так і аліментарним, контактним чи навіть трансмісивним (за посередництва Іксодових кліщів). Оскільки для людей джерелом інфекції переважно є домашні тварини (вівці, корови, кози та ще 50 видів ссавців), у групі ризику найчастіше перебувають ветеринари, працівники ферм та боєнь.

Отож, інфікування відбулося. Далі – інкубаційний період, що триває в середньому 20 днів (від 14 до 39 днів). А після цього в різних комбінаціях та і з різною вираженістю зустрічаються:

1. Фебрильна гарячка (до 40°), що часто супроводжується головним болем, переважно із ретробульбарною локалізацією (68–98%), міалгіями, ознобом, вираженою загальною слабкістю. Зазвичай нормалізація температури відбувається на 5–14 день.

2. Гепатит (частіше зустрічається в Європі), зазвичай із незначним підвищенням трансаміназ (у 2–3 рази від норми), що може бути пов’язаним з антифосфоліпідними та антинуклеарними антитілами. Минає на 2–3 тиждень захворювання.

3. Висипання на шкірі. 6–8-ий день – розеольозні, розеольозно-папульозні. Дуже схожі на висипання при черевному тифі. Зникають безслідно.

4. Пневмонія (частіше зумовлюється штамами, поширеними в Північній Америці), зазвичай легкого та середнього ступенів важкості, часто буває випадковою рентгенологічною знахідкою.

Після цього (приблизно у 5 % випадків) можливий варіант хронізації процесу. Хронічною ця інфекція вважається тоді, коли вона триває понад 6 місяців. При цьому до патологічного процесу найчастіше залучається ендокард. Такий ендокардит переважно є серопозитивним, проте культура бактерій із крові не висівається.

Запідозрити діагноз можна на основі епідеміологічного анамнезу, а підтвердити — за допомогою лабораторної діагностики (ПЛР в перші 2 тижні гарячки, далі — імуноферментний аналіз, як варіант — реакція зв’язування комплементу).

Лікування – етіотропне. Перевагу віддають тетрациклінам (доксициклін) протягом 10–14 днів у випадку гострої ку-гарячки. Якщо йдеться про хронічну форму, то окрім доксицикліну застосовують гідроксихлорохін (синтетичний антипротозойний препарат, що використовують у лікуванні малярії), а тривалість терапії становить 18 місяців.

Джерела: https://goo.gl/ZJ9NGb
https://goo.gl/kDo6xQ
https://goo.gl/HWLqQo
https://goo.gl/PwvZo5

UA